Цвинтар, музей чи храм?
Цвинтар, музей чи храм?
«Йшов п’яниця вночі по кладовищу, впав у яму, а там…фотограф». Я давно замислююсь над питанням етики фотографування на кладовищі. Тільки-но цвинтар стає популярним, життя покійників перестає бути спокійним.
Постійно чутно «вандалізм на цвинтарях», «неповага до небіжчиків», «порушення етики», а чи входить в усі ці гучні найменування фотографування на кладовищах? Щиро кажучи, це питання ще не мало ні серйозного розгляду, ні розголосу. Однак уявіть: ви прийшли до могили свого улюбленого дідуся(тьху-тьху, чи будь якого родича). А там ціла група туристів, що фотографують могилу, смітять поруч з нею. А гід щось розповідає, про найстаріший куточок кладовища, і кількість шарів захоронень. Погодьтесь, це, м’яко кажучи, неприємно. Крім того викликає сумнів і сторона питання, що стосується релігійних почуттів. Незважаючи на концепт безсмертності душі, могила продовжує відігравати чине найпершу роль у спілкуванні з загиблими родичами і друзями. Цвинтар також має, як це не дивно, дещо терапевтичне значення. Всі приготування до похорону відволікають невтішних родичів від самого факту смерті. Надають їм зв’язок з реальністю. Через це не слід втручатись в цей процес стороннім людям з їх цікавістю.
Проте, що вабить сторонню людину на кладовище? Бажання довести самому собі, що вона не боїться потойбічного? Показати, що не вірить в забобони? Бунт проти всього етичного? Бажання бути не схожим на широкий загал? Бажання шокувати інших? Все це лише прояви молодіжного, чи придушеного в молодості максималізму. Це не дає серйозних підстав для такого брутального втручання. Однак, це не заважає тисячам людей обирати місцем прогулянки і культурного відпочинку саме цвинтарі. Можна погодитись, що на території старих кладовищ можна знайти майже витвори цього похмурого мистецтва. Проте, як відомо, в великих містах з інтенсивною урбанізацією кладовища затиснуті між будівлями. Це провокує більш економне витрачання ділянок. Через це, ідея відгородити стару частину кладовища від нової не матиме результатів. Старі і нові могили знаходяться дуже близько і перемішуються. Часто можна спостерігати багатошарові поховання.
Який же вихід з цього становища? Вихід доволі простий: виховувати культуру відвідування цвинтаря. Почати можна зі списку елементарних правил, підкріплених системою штрафних санкцій. І через деякий час можливо питання буде вирішено.
"Проте, що вабить сторонню людину на кладовище? Бажання довести самому собі, що вона не боїться потойбічного?... ..." – попустись, це бажання молодих готів наробити купу пафосних фоточєк хДДД
Щодо релігійних поглядів і терапевтичного впливу цвинтарів, я б посперечалась...)
А якби гід розповідав про могили моїх предків, як про найдавніші пам'ятки – це б, навпаки, мабуть, викликало більше позитивні почуття...)Інша справа "смітять поруч з нею". А поминки? Звідки мода накрити "паляну", напитися в зюзю і уткнутися носом в землю? За це, звісно, треба не те що штрафні санкції накладати...
а чьо, нормальна така мода.